Завдяки вивченню матеріалу цього заняття студенти повинні досягти таких цілей:

(1) Цінувати Боже забезпечення в щоденних взаєминах з Його народом.

(2) Визнати, що ми святі за допомогою взаємин з Богом, а не завдяки людським зусиллям.

(3) Бути посвяченими тому, щоб вкладати час в побудову щоденних відносин з Богом.

(4) Бути готовими допомагати іншим віруючим зростати в їхніх взаєминах з Богом.

(5) Вивчити напам'ять 1 Івана 1:6-7.

Уявіть, що вам 75 років і ви живете в країні ідолопоклонників, як раптом чуєте, що Бог звертається до вас! Як би ви відреагували?

Бог сказав Аврааму: «Вийди зо своєї землі, і від родини своєї, і з дому батька свого до Краю, який Я тобі покажу» (Буття 12:1). «Залиш все і йди за Мною!» Всевишній не повідомив Аврааму, куди веде його; Він просто сказав: «Іди».

Авраам повірив Богові і пішов услід за Ним з Уру халдейського до Харану, а потім звідти до Ханаану. Авраам пройшов понад 1500 км, йдучи за Божим велінням.

Авраам повірив обіцянкам, які здавалися неможливими: він вірив, що Бог дасть йому сина, незважаючи на те, що Сарра вже не могла народити дітей; що Бог дасть йому землю обіцяну, хоча він не володів землею в Ханаані; що Всевишній вчинить його великим народом, хоча у нього не було дітей.

Авраам — людина з язичницького суспільства — «був названий він другом Божим» (Якова 2:23); він ходив з Богом.

► Попросіть трьох учнів з класу розповісти свідоцтво про їхнє ходіння з Богом до цього моменту. Як почався їхній шлях? Які уроки ви винесли з їхніх свідчень?

Святі люди ходять перед Богом; вони проводять час з Ним, і в процесі стають все більше схожими на Нього. Бути святим — означає ходити з Богом, будувати глибші взаємини з Ним.

Бог ходив з Адамом і Євою в Едемському саду. Після того, як гріх порушив ці ідеальні взаємини, Адам і Єва сховалися від лиця Всевишнього: гріх відділяє людину від Бога.

Гріх руйнує стосунки з Богом і між людьми: Адам у всьому тому, що трапилося, звинуватив Єву. Адам і Єва згрішили разом, але гріх зіпсував їх відносини один з одним. Божа мета полягає в тому, щоб Його діти жили в мирі з Ним і один з одним. Мета сатани — зруйнувати наші взаємини з Богом і людьми.

Гріх пошкодив взаємини між Богом і людиною, але Всевишній забезпечив спосіб відновлення взаємин. Завдяки жертвам людина має можливість підтримувати відносини зі святим Богом. Ми не можемо отримати святість власними зусиллями: ми стаємо святими завдяки відносинам зі святим Богом.

У всьому Старому Заповіті ми знаходимо приклади святих людей, котрі ходили перед Богом. Вони більше не перебували зі Всевишнім в прекрасному саду: через гріх люди тепер потрапили в темний світ гріха, але навіть тут можна ходити з Богом. Це святість.

Ходіння з Богом вимагає самодисципліни

Ходіння з Богом вимагає від нас самодисципліни та того, щоб сказати «ні» усім гріховним бажанням (До Тита 2:12). Йосип був призначений управителем всього маєтку чиновника високого рангу в чужій країні. Саме в цей час він зіштовхнувся з сексуальною спокусою. Відносини Йосипа з Богом визначили його реакцію на цю ситуацію. Дехто міг би сказати: «Це задоволення виглядає добре, я насолоджуватимуся ним», — але Йосип сказав: «...Як же я вчиню це велике зло, і згрішу перед Богом?» (Буття 39:9); він не бажав руйнувати стосунки зі Всевишнім заради задоволення плотських бажань.

Ми не «заробляємо» святість самодисципліною: тільки Божа благодать робить нас святими. Ми спасенні благодаттю; ми святі завдяки благодаті, однак це не означає, що самодисципліна не потрібна.

Даллас Віллард писав: «Благодать не суперечить зусиллям; вона проти заробляння» [1]. Ходіння складається з зусиль, але навіть це приходить внаслідок Божої благодаті. Ми не заробляємо Божу благодать; наші прагнення — радісна відповідь на Його благодать. Як діти Божі, ми не заслуговуємо на Божу благодать своїми стараннями, але усвідомлюємо необхідність самодисципліни (1 до Коринтян 9:25-27).

Ходіння з Богом вимагає слухняності.

Бог покликав Авраама у місцевість, котрої він ніколи не бачив. «І відправивсь Аврам, як сказав був до нього Господь…» (Буття 12:4) Авраам ходив з Богом в житті послуху. Святе серце — це слухняне серце:

«Вірою Авраам, покликаний на місце, яке мав прийняти в спадщину, послухався та й пішов, не відаючи, куди йде» (До Євреїв 11:8).

Бог не надав Авраамові карти, не забезпечив подробицями подорожі; Він просто покликав його — і він підкорився. Ходіння з Богом вимагає послуху; життя святості —того самого (1 Петра 1:2; До Римлян 6:16, 22).

Ходіння з Богом супроводжується зростанням у вірі.

Коли Авраам покинув свій дім, не було ніяких доказів Божих обіцянок. Авраам ходив з Богом в житті віри. Коли ми в близьких взаєминах з Богом, то вчимося повністю довіряти Йому. Віра поглиблюється, коли ми проводимо час із Всевишнім. Це було важливо для Авраама, бо він зіткнувся зі ще більшим випробуванням, ніж просто залишити батьківщину.

У Ханаані Бог велів Аврааму принести в жертву свого сина Ісака. Всевишній обіцяв Аврааму, що він буде батьком великого народу. Через багато років народився син. Бог попросив Авраама принести його в жертву. Автор Послання до Євреїв говорить: «Вірою Авраам, випробовуваний, привів був на жертву Ісака» (До Євреїв 11:17).

Оскільки Авраам ходив з Богом, він довіряв Йому, навіть коли не міг повністю зрозуміти Його веління; він перебував у відносинах зростаючої віри з Богом.

Ходіння з Богом вимагає, щоб ми довіряли Йому. Таке життя передбачає довіру навіть у важких обставинах. Ми дозволяємо Всевишньому робити те, що, як Він вважає, буде найкращим для нашого життя.

Цей принцип видно в усьому Писанні. Проходячи через немислимі випробування, Йов дізнався, що він може довіряти Богу. Божому народу у вигнанні Єремія приніс обіцянку, що Бог навіть трагедію поверне на благо (Єремії 29:10-14). Страждаючи від «колючки» в тілі, яка завдавала йому болю, Павло дізнався, що Божої благодаті достатньо: «…Досить тобі Моєї благодаті, бо сила Моя здійснюється в немочі» (2 до Коринтян 12:9).

Історії Авраама та інших Божих людей протягом всієї історії вчать нас тому, що ходіння з Богом передбачає повну покірність Його заповідям і абсолютну довіру Його обіцянкам. У міру того, як ми ходимо з Ним, наша довіра зростає.

Ходіння з Богом — це ексклюзивні взаємини.

Образ ходіння часто зустрічається в Писанні. На жаль, Ізраїль часто ходив у гріхах, а не перед Богом. Багато хто з царів жив у гріху і будували свої відносини з ним: Авійям «ходив в усіх гріхах свого батька, які той робив перед ним» (1 Царів 15:3); також інші царі ходили в гріхах своїх батьків, а не з Богом.

Ходіння з Богом — це ексклюзивні взаємини. Бог — ревнитель (Вихід 15:3; Второзаконня 4:24; Ісуса Навина 24:19): ви не можете одночасно перебувати у взаєминах з Ним і схилятися до гріха. Псалмоспівець запитує: «Господи, хто може перебувати в наметі Твоїм? Хто мешкати може на святій Твоїй горі?» (Псалом 14:1). Які вимоги для життя в присутності Бога?

«Той, хто в невинності ходить, і праведність чинить, і правду говорить у серці своїм, хто не обмовляє своїм язиком, і злого не чинить для друга свого, і свого ближнього не зневажає!» (Псалом 14:2-3).

Малахія пророкував: «Ви мучите Господа». Ізраїль запитував: «Чим ми мучимо?» Пророк відповів: «Говоренням вашим: Кожен, хто чинить лихе, той добрий у Господніх очах, і Він у них уподобання має…?» (Малахії 2:17). Ізраїль хотів бути у дружніх взаєминах з Богом, продовжуючи при цьому здійснювати умисний гріх. Малахія попередив, що прийде день, що палатиме, як піч, і стануть всі пишні та кожен, хто чинить безбожне, соломою, і спалить їх день той, який наступає (Малахії 4:1). Святий Бог не може поблажливо ставитися до гріха.

Бог засудив Ізраїль за те, що Його народ здійснював гріхи інших народів замість того, щоб жити відповідно до Божого закону. «І пізнаєте ви, що Я Господь, бо за уставами Його ви не ходили, а постанов Моїх не виконували, але виконували за постановами тих народів, що навколо вас» (Єзекіїля 11:12). Ізраїль не міг ходити з Богом, перебуваючи в гріху: народ Божий не міг йти по шляху Всевишнього і нечестя одночасно. Незважаючи на те, що вони були обраними Богом людьми, Бог покарав їх за гріх.

Коли ми ходимо з Богом, то зростаємо у взаєминах з Ним. У Книзі Повторення Закону 6 Мойсей представив картину того, що значить ходити зі Всевишнім. Він сказав, що народ Ізраїля повинен вчити Божому закону своїх дітей. Коли це потрібно робити? Завжди.

«І пильно навчиш цього синів своїх, і будеш говорити про них, як сидітимеш удома, і як ходитимеш дорогою, і коли ти лежатимеш, і коли ти вставатимеш» (Повторення Закону 6:7).

Людина, яка ходить з Богом, підтримує з Ним постійні взаємини. Немає різниці між «нормальним життям» і «церковним». Святі люди — це не «недільні християни», котрі служать Богу тільки в церкві; святі люди бажають постійних зростаючих взаємин з Богом.

Коли Ізраїлю не вдавалося розвивати щоденні взаємини з Богом, вони незабаром захоплювалися іншими богами; коли Соломон став недбало ставитися до своїх відносин з Богом, його незабаром захопився лжебогами своїх дружин.

Навіть рання церква зіткнулася з цією небезпекою. Община в Ефесі була заснована Павлом під час великого відродження. Апостол Іван деякий час служив пастором в цій громаді; Марія, мати Ісуса, жила тут. У них було прекрасне знання реальності Євангелія з перших вуст, але вже тодішнє покоління Іван змушений був попереджати:

«Але маю на тебе, що ти покинув свою першу любов. Отож, пам'ятай, звідки ти впав, і покайся, і вчинки давніші роби» (Обʼявлення 2:4-5).

Що трапилося? Оскільки вони не змогли зберегти палкість своєї ранньої любові і продовжувати зростати у взаєминах з Богом, їхня любов охолола.

Ми бачимо цей принцип і в людських взаєминах. Чи можете ви уявити собі чоловіка, який одружується на красивій жінці, вішає на стіну «свідоцтво про шлюб», але не проводить з нею час? Чи хороший їхній шлюб? Ні! Потрібно набагато більше, ніж просто документ, щоб побудувати міцні взаємини. Успішний шлюб будується роками, тоді коли двоє людей продовжують зростати в своїй любові один до одного.

Так само ми покликані продовжувати зростати в нашій любові до Бога. Ходити зі Всевишнім — значить продовжувати проводити з Ним час і рости у взаєминах. Ось що значить бути святим.

Ходіння — це процес, під яким розуміється, що постійні відносини тривають. Свята людина продовжує зростати у взаєминах з Богом. Момент підпорядкування Всевишньому — не фінал процесу; святе життя передбачає постійне ходіння з Ним. Наше життя з Богом починається з нового народження і триває доти, доки ми не побачимо Його лицем до лиця. Життя святості — постійні взаємини.

Ісус навчав Своїх учнів, що духовне життя повністю залежить від підтримання відносин з Ним.

«Перебувайте в Мені, а Я в вас! Як та вітка не може вродити плоду сама з себе, коли не позостанеться на виноградині, так і ви, як в Мені перебувати не будете. Я Виноградина, ви галуззя! Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви» (Від Івана 15:4-5).

Деякі християни думають про свої взаємини з Богом як про «молитву грішника», за якою йде життя, що мало змінилося; біблійна ж картина значно відрізняється. Християнське життя пов'язане з Лозою (Від Івана 15:1-17). Наше духовне життя підтримується через щоденні відносини з Лозою. Гілка, відокремлена від стовбура, скоро засохне; християнин, котрий відрізаний від Лози, «згорить».

Ходіння з Богом вимагає, щоб ми проводили з Ним час. Ви не можете робити це, не посвячуючи свого часу! Святі люди роблять це. Іноді вони жертвують бізнес-можливостями і розвагами, розуміючи, що немає нічого важливішого за взаємини із Всевишнім. Як і Марія, що сиділа біля ніг Ісуса, святі люди знають, що «потрібне одне», і це перебування з Ним (Від Луки 10:41-42).

Святі люди ставлять час з Богом в пріоритет. Вони знають, що молитва і Писання важливіші за інші види діяльності, і навіть служіння, та пам'ятають, що Ісус часто вставав рано, щоб молитися Своєму Отцю, тому у них вже увійшло в звичку проводити час в молитві.

Святі люди розуміють, що ходити з Богом — означає слідувати Його вказівкам; вони чутливі до Його проводу. Вони не запитують, чи гріховний конкретний вид діяльності, а ставлять питання, чи наблизить їх це до Бога. Вони хочуть догоджати Всевишньому в кожному рішенні. Оскільки святі люди мають святі серця, вони намагаються утримувати свої руки від гріха, розуміючи, що взаємини зі Всевишнім вимагають, щоб ми були відокремлені від усього, що Йому не догоджає.

► Які існують практичні способи розвитку глибших відносин з Лозою?

► Які три проблеми заважають нашим стосункам з Богом?

[1]Батько Френсіс Хейвергал [2] був служителем в Англіканській церкві. У віці 14 років Френсіс засвідчила про віру в Христа; все життя вона прагнула наблизитися до Нього. Вона писала: «О, Він може зробити мене освяченою посудиною, готовою для використання Учителем! Бувають часи, коли я відчуваю таку любов до Нього, що у мене немає слів, щоб описати це... але я все ще хочу наближатися до Нього.

Перебування з Ним, а не знання доктрини дає такі відчуття». Коли вона ходила з Богом, то наближалася до Нього.

У 1873 році Хейвергал засвідчила, що вона була «очищена від усіх гріхів і освячена силою Божого Духа». Ніщо не могло перешкодити її ходінню з Богом. Її молитва про посвячення стала відомим гімном: «Боже, життя моє візьми: воно усе Тобі присвячене».

Хейвергал віддала всі сфери свого життя Богу: ось що значить ходити з Ним. Ми повинні бути так близько до Нього, щоб все, що є у нас, належало Йому. Після цілого життя ходіння з Богом останні слова Хейвергал були: «Чудово! Чудово бути біля воріт раю! Благословенний спокій!» Її брат писав, що її обличчя було таким радісним, неначе вона вже говорила з Ним».

Міс Хейвергал ходила з Богом; вона була святою людиною. Ходіння з Богом — це не тільки для людей, які жили в біблійні часи: воно реальне і для нас сьогодні; ви можете бути святими.

Стислий огляд з усіх уроків

(1) Бути святим — означає підтримувати відносини з Богом. Святість — це ходіння зі Всевишнім.

(2) Ходіння з Богом вимагає самодисципліни, щоб говорити «ні» неправильним бажанням.

(3) Самодисципліна не заперечує силу благодаті. Ми спасенні благодаттю і стали святими нею.

(4) Ходіння з Богом вимагає повного послуху Божим заповідям. Ми не можемо ходити зі Всевишнім та у гріху одночасно.

(5) Ходіння з Богом вимагає повної довіри Божим обіцянкам.

(6) Ходіння з Богом означає будувати безперервні взаємини з Ним.

(7) Святе життя вимагає щоденних взаємин з Лозою; духовне життя повністю залежить від наших взаємин з Богом.

(1) Уявіть, що новонавернений християнин сказав вам: «Я хочу розвинути більш глибокі відносини з Всевишнім. Я люблю Його, але мені важко зрозуміти, як зростати у взаєминах з Ним. Я не бачу Бога, тому Він здається далеким. Що я можу зробити?» Напишіть йому лист (обсяг — одна сторінка), в якому спробуйте допомогти цій людині зрозуміти, як зростати у взаєминах з Богом. На наступному занятті кожен студент повинен прочитати свою відповідь; також необхідно виділити час, щоб обговорити відповіді.

(2) На початку наступного уроку процитуйте напам’ять 1 Івана 1:6-7.