Завдяки вивченню матеріалу цього заняття студенти повинні досягти таких цілей:

(1) Усвідомлювати трансформуючу силу П'ятидесятниці в ранній церкві.

(2) Визнавати силу Духа Святого, Котрий може змінювати віруючих сьогодні.

(3) Бачити плід Духа в щоденному ходінні як характеристику життя, наповненого Духом.

(4) Вивчити напам'ять До Галатів 5: 22-25.

Ісус запитав учнів: «А ви за кого Мене маєте?» Петро відповів: «Ти Христос, Син Бога Живого!» Ісус сказав йому: «Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але Мій Небесний Отець. І кажу Я тобі, що ти скеля, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, і сили адові не переможуть її» (Від Матвія 16:15-18). Це був один з найяскравіших днів у житті Петра.

Незабаром після цього Ісус почав відкривати учням те, що Його буде вбито в Єрусалимі. Коли Петро протирічив Йому, Христос відповів: «Відступися від Мене, сатано, ти спокуса Мені» (Від Матвія 16:23). Слово «спокуса» означає «камінь спотикання». Ісус спочатку назвав Петра «скелею», а тепер — «каменем спотикання». Це був темний день в житті Петра.

Історія Петра стає ще похмурішою в ніч арешту Христа. Пообіцявши ніколи не залишати свого Учителя, Петро кидає Його і біжить в страху. «Скеля» була розтрощена в годину випробувань.

Після такої поразки людина, яка читає Євангеліє, може припустити, що Петро ніколи не зможе відігравати важливу роль в справі Божій. На наш подив, він стає лідером ранньої церкви. Що принесло настільки драматичні зміни? Відповідь — П'ятидесятниця.

Після воскресіння Ісус пообіцяв учням: «…ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі» (Дії Апостолів 1:8). Опис виконання цієї обіцянки знаходимо в 2 розділі книги Дій Апостолів. Учні сповнюються Святим Духом і починають проповідувати; завдяки силі Духа в перший день П'ятидесятниці наверулися до Бога 3000 осіб.

Петро був змінений П'ятидесятницею. «Камінь спотикання» став «скелею»; він керував церквою в її ключові перші дні. Симон Петро проповідував по всій Римській імперії, написав два послання Нового Заповіту і був в підсумку розп'ятий за віру.

Завдяки чому сталися такі разючі зміни? Це сила Святого Духа, яка преображає: рибалка с Галілеї став лідером церкви I століття. Петро зрозумів, що бути святим — означає жити в повноті Святого Духа.

► Попросіть членів вашої групи з вивчення курсу засвідчити про преображення, яке Святий Дух здійснив в їхніх життях. У який спосіб Божий Дух дає вам силу для служіння, перемоги над гріхом і радості в християнському житті?

Петро був не єдиним учнем, що змінився в день П'ятидесятниці: кожен учень був преображений Святим Духом. Хома, який мав сумніви, став вірним місіонером; «син громів» — «апостолом любові». Послідовники Ісуса з наповнених страхом учнів перетворилися на могутню силу для поширення Євангелія. Дії Апостолів показують вплив Святого Духа на перших віруючих; рання церква діяла не завдяки надзвичайним дарам апостолів, а неймовірній силі Святого Духа. Учні дізналися, що святе життя — в повноті Духа.

Обіцянка Святого Духа

Звичайно, це була одна з найдивовижніших заяв, яку коли-небудь чули учні з вуст Христа: «Я правду кажу вам: Краще для вас, щоб пішов Я…» (Від Івана 16:7). Вони залишили все, щоб слідувати за Господом; уявіть, як вони були вражені, коли Ісус сказав: «…бо як Я не піду, Утішитель не прийде до вас. А коли Я піду, то пошлю вам Його».

На Таємній Вечері Ісус пояснив, як Дух служитиме віруючим. Він буде…

• Втішителем (Від Івана 14:16-17);

• Вчителем (Від Івана 14:26);

• свідчитиме про Христа (Від Івана 15:26);

• викриватиме світ (Від Івана 16:7-11);

• попровадить до цілої правди (Від Івана 16:13-15).

Після воскресіння Ісус повторив Свою обіцянку послати Святого Духа:

«А зібравшися з ними, Він звелів, щоб вони не відходили з Єрусалиму, а чекали обітниці Отчої, що про неї казав ви чули від Мене. Іван бо водою христив, ви ж охрищені будете Духом Святим через кілька тих днів! …Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі» (Дії Апостолів 1:4-8).

Земне служіння Христа не закінчується хрестом, порожньою гробницею чи навіть вознесінням: служіння Христа досягло своєї вищої точки в день П'ятидесятниці. Відмітною його ознакою мало стати те, що Ісус «христитиме Святим Духом й огнем!» (Від Луки 3:16). Дар (дарування, пришестя) Святого Духа стало кульмінацією земного служіння Ісуса.

Отримання Святого Духа.

У Діях Апостолів Святий Дух дав силу церкві для служіння. Під час П'ятидесятниці обіцянку щодо Втішителя було виконано. Після П'ятидесятниці Святий Дух постійно був присутній в церкві; знамення, що супроводжували пришестя Духа, продемонстрували Його служіння віруючим.

«І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася» (Дії Апостолів 2:2). Це вказує на силу приходу Духа. У Діях Апостолів ми бачимо, як сила Святого Духа діє через віруючих. Після П'ятидесятниці церква служила в новій силі і з більшою ефективністю. Святий Дух був активний в світі і до П'ятидесятниці [1], але після цієї події сила Духа постійно була присутня в служінні церкви.

По-друге, «з'явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів» (Дії Апостолів 2:3). В Писанні вогонь часто символізує чистоту. Знаменням присутності Святого Духа було чисте серце. Петро свідчив на Єрусалимському соборі про Божу роботу серед язичників:

«І засвідчив їм Бог Серцезнавець, давши їм Духа Святого, як і нам, і між нами та ними різниці Він жадної не вчинив, очистивши вірою їхні серця» (Дії Апостолів 15:8-9).

По-третє, ті, хто знаходився в світлиці, «почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав» (Дії Апостолів 2:4). Це дозволило учням свідчити всім народам. Силою Святого Духа учні виконували Велике доручення Христа. Під час будівництва Вавилону Бог засудив гріх, змішавши мови людей; в день П'ятидесятниці Всевишній дозволив кожному почути Євангеліє своєю рідною мовою; Він почав також розбиратися з наслідками гріха. Знамення мов під час П'ятидесятниці уособлює Божу обіцянку, що Євангеліє досягне всіх народів силою Святого Духа, Який діє через церкву.

У день П'ятидесятниці учні, нарешті, зрозуміли, що мав на увазі Ісус, коли сказав: «…Краще для вас, щоб пішов Я». Святий Дух не був «кращим» замінником Ісуса Христа. У той час, як втілений Христос міг перебувати тільки в одному місці, Святий Дух міг бути присутнім скрізь. Божий Дух дав учням можливість виконати Велике доручення Ісуса, а також силу християнам жити святим життям, яке служило свідченням всьому світу.

У Діях Апостолів показана робота Святого Духа в житті кожного віруючого, завдяки Котрому християни свідчили в силі (Дії Апостолів 1:8), протистояли опозиції (Дії Апостолів 4:31), здобували перемогу над свідомим гріхом (До Римлян 8:2; 1 до Коринтян 12:7-11), отримували духовні дари для служіння (Дії Апостолів 2:17-18; 1 до Коринтян 12:7-11). Перші віруючі були святі, бо жили в повноті Святого Духа.

У Діях Апостолів показана рання церква, що виконує веління Ісуса набувати учнів з усіх народів, а також бути досконалими, як досконалий Отець Небесний; вона також реалізовувала Його обіцянку творити ще більші справи (Від Івана 14:12). Все це було досягнуто силою Святого Духа; книга Дії Апостолів показує наслідки Його присутності в житті ранніх віруючих.

Сила для служіння.

Так само, як Ісус був сповнений Духа Святого, коли сатана Його спокушав (Від Луки 4:1), Петро був повний Духа, коли постав перед юдейськими старійшинами (Дії Апостолів 4:8). Лука використовує ту саму фразу стосовно Петра. Робота Духа, яку ми бачили в земному житті Ісуса Христа, стала тепер привілеєм всіх віруючих.

У день П'ятидесятниці до церкви приєдналося більше віруючих, ніж за час всього земного служіння Ісуса Христа. Завдяки Святому Духу учні служили з силою і владою. Чудесні зцілення демонстрували силу Бога невіруючому світу. Люди «переповнились жахом та подивом» і були абсолютно вражені (Дії Апостолів 3:10-11). Оскільки послідовники Христа служили в повноті Святого Духа, їхня діяльність була відзначена божественною силою. Через силу Святого Духа апостоли могли виконати доручення Ісуса набувати учнів з усіх народів (Від Матвія 28:19).

Духовна відвага.

Апостоли сміливо проголошували Євангеліє.

Сила Святого Духа, яка преображає, чітко простежується в Діях Апостолів: учні, які лише кілька місяців тому втекли з місця арешту Ісуса, тепер проповідували зі сміливістю.

Незабаром після П'ятидесятниці релігійні лідери заарештували Петра та Івана. Всього кілька тижнів тому Петро відрікся від Христа, а тепер, сповнившись Святого Духа, проповідував відважно. Релігійні лідери дивувалися словам цих некнижних простих людей (Дії Апостолів 4:2-13).

Завдяки сповненню Святим Духом апостоли були наділені сміливістю проповідувати з силою та помазанням. З групи переляканих рибалок, збирачів податків і звичайних робітників учні перетворилися на людей, які перевернули світ з ніг на голову (Дії Апостолів 17:6).

Апостоли з відвагою зустрічали гоніння.

Зіткнувшись з протистоянням, апостоли молилися не про звільнення від гонінь, а про сміливість проголошувати Христа, незважаючи на обставини: «…дай Своїм рабам із повною сміливістю слово Твоє повідати…» Бог відповів на їх молитву: «Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і переповнилися всі Святим Духом, і зачали говорити Слово Боже з сміливістю!» (Дії Апостолів 4:29-31).

Безпомилковою ознакою роботи Святого Духа в церкві була сміливість у проголошенні Доброї новини, незважаючи на протистояння. До кінця I століття Євангеліє почули в кожному куточку Римської імперії, а починалося все з 120 осіб, які зібралися в світлиці.

Життя в перемозі над гріхом.

У кожному поколінні християни стикаються зі спокусою бути «недільними християнами» — людьми, які відвідують церкву, але в чиїх життях не помітні глибокі зміни з довгостроковими результатами. Рання церква була змінена в усіх сферах життя силою Святого Духа.

У Старому Заповіті ми бачимо зусилля людей, які хотіли дотримуватися заповіту, але виявили, що не могли цього робити, тому що їхні серця були розділені. Псалмоспівець описав народ Ізраїля: «…бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були вони вірні в Його заповіті...» (Псалом 77:37).

Через Єзекіїля Бог обіцяв день, коли Його народ буде преображений.

«І дам вам нове серце, і нового духа дам у ваше нутро, і викину камінне серце з вашого тіла, і дам вам серце із плоті. І духа Свого дам Я до вашого нутра, і зроблю Я те, що уставами Моїми будете ходити, а постанови Мої будете стерегти та виконувати» (Єзекіїля 36:26-27).

До П'ятидесятниці учні рухалися по тому самому шляху, що і діти Ізраїля: вони хотіли йти за Христом, але постійно зазнавали краху. Вони впадали в сумніви, змагалися за посади, тікали в страху. У день П'ятидесятниці обіцянку Єзекіїля було виконано: Святий Дух наповнив їх силою жити переможним життям. Замість слухняності, що виходить із двоєдушного серця, вони жили в радісному послуху закону Бога. Завдяки Святому Духу переможне життя стала нормою для народу Божого.

Провід для служіння.

До дня П'ятидесятниці амбіції і страх контролювали учнів. Їхні спроби служити Ісусові були обмежені особистими поразками; після П'ятидесятниці Святий Дух направив апостолів до ефективного служіння.

Божий Дух керував церквою, коли їй доводилося вирішувати складні питання, які впливали на відносини між євреями і язичниками (Дії Апостолів 10-11; 15), а також у виборі церковних лідерів (Дії Апостолів 13:2-3). Він повів Павла до Македонії (Дії Апостолів 16:6-10), спонукав його повернутися до Єрусалима, не дивлячись на небезпеку арешту (Дії Апостолів 19:21; 20:22-23). На чолі служіння ранньої церкви був Святий Дух.

Єдність.

Можливо, найчудовіше свідчення дії Святого Духа в ранній церкві — це єдність віруючих. У своїй Первосвященницькій молитві Ісус благав про єдність церкви:

«А ту славу, що дав Ти Мені, Я їм передав, щоб єдине були, як єдине і Ми. Я у них, а Ти у Мені, щоб були досконалі в одно, і щоб пізнав світ, що послав Мене Ти, і що їх полюбив Ти, як Мене полюбив» (Від Івана 17:22-23).

На молитву Ісуса була дана відповідь у день П'ятидесятниці. Дії Апостолів 2:42 показують цю єдність в житті церкви: посвята вченню апостолів, спілкуванню, Вечері Господній та молитві; її можна було помітити в турботі членів церкви один про одного. Лука свідчив, що «жаден із них не терпів недостачі», тому що християни дбали про матеріальні потреби один одного (Дії Апостолів 4:34).

Шість разів Лука посилається на єдність церкви в книзі Дії Апостолів [1]. Це не означає, що християни погоджувалися один з одним у всьому; на той час існували серйозні проблеми, які могли призвести до поділів в церкві. У віруючих юдеїв і язичників виникали розбіжності з приводу закону Мойсея (Дії Апостолів 15:1-29). У Павла й Варнави виник конфлікт з приводу Івана Марка (Дії Апостолів 15:39-40), однак, незважаючи на розбіжності, церква була об'єднана силою Святого Духа. Коли віруючі дослухались до настанов Духа, церква була «однодушною».

Якби ви і я бачили учнів в дні, що передували арешту Ісуса, ми не могли б уявити, що ці люди хоч колись будуть ефективними в служінні. Вони були налякані і сповнені сумнівів, а також заздрили один одному. Кілька місяців по тому ці люди були повністю змінені. Що ж сталося?

До дня П'ятидесятниці учні намагалися дотримуватися життя, подібного Христу, своїми власними силами — і неодноразово зазнавали невдачі; після П'ятидесятниці учні жили в силі Святого Духа. Це секрет святого життя і ефективного служіння.

Багато християн намагалися жити святим життям своїми власним зусиллям — і вони зазнали поразки. Завдяки самодисципліні, можливо, вдасться деякий час підтримувати перемогу над зовнішнім гріхом, навіть, можна на деякий час полюбити свого ближнього; тим не менш, ми незабаром зазнаємо невдачі, незважаючи на всі докладені зусилля.

Чому ми стикаємося з цією боротьбою? Тому що намагаємося досягти святого життя своїми силами, а це занадто виснажливо і безперспективно. Ми боремося з гріховним ставленням, з відсутністю досконалої любові, з розділеним серцем; зовсім по-іншому все відбувається з життям в Дусі: воно несе на собі відбиток надміру перемоги.

Божим наміром ніколи не було, щоб ми жили святим життям своїми власними зусиллями: Він створив нас, щоб ми жили в силі Святого Духа. Як в житті ранньої церкви, так і в сучасну епоху святе життя можливе тільки Його силою. Ознаки, якими була відзначена рання церква, супроводжуватимуть церкву і сьогодні, якщо ми житимемо в повноті Святого Духа; завдяки Його силі ми можемо отримати святе серце і святі руки.

Сила в служінні, духовна сміливість, перемога над гріхом і єдність віруючих — все це йде від присутності Святого Духа. Коли ми наповнені Ним, то знаходимо силу жити повнотою християнського життя, яку Бог призначає для Свого народу.

Послання Павла показують, що бути святим — означає бути подібним Христу. Бути святим — означає думати, говорити і діяти так, як Христос. Це прекрасний ідеал, але ми дуже скоро виявимо, що самотужки не здатні думати, говорити або діяти, як Ісус.

Деякі християни носять символ WWJD на своєму одязі. WWJD (What would Jesus do?) Означає «Що зробив би Ісус?». Це нагадує нам про те, що ми покликані жити так, як Христос; ми Його наслідувачі. Однак набагато легше носити символ WWJD, ніж жити за прикладом Ісуса. Без сили Святого Духа у нас немає можливості послідовно здійснювати те, що робив би Господь.

Уявіть, що ви дали людині, котра не має стосунку до спорту, пораду: «Щоб стати кращим баскетболістом, ти повинен грати, як Майкл Джордан. Перед кожним кидком питай себе: «Що б зробив Майкл Джордан?» Ця порада не допоможе, тому що ця людина не наділена здібностями Майкла Джордана.

Однак уявіть, що йому дали б талант Майкла Джордана, і він міг би — в дусі Майкла Джордана — зробити все, що робить він. Тепер чоловік зможе наслідувати цього великого баскетболіста.

Ставити питання WWJD («Що б зробив Ісус?») недостатньо. У нас немає сили йти за Ним; тим не менш, Святий Дух, Котрий наділяв силою служіння Ісуса, доступний нам. Завдяки повноті Духа ви і я можемо бути подібними Христу; це Його вплив на життя віруючого.

Святий Дух забезпечив Ісуса силою переможного життя та плідного служіння; повнота Святого Духа була секретом життя в перемозі і плодах служіння апостолів; повнота Святого Духа — секрет сьогоднішнього переможного життя і плідного служіння.

Павло писав: «І кажу: ходіть за духом, і не вчините пожадливости тіла» (До Галатів 5:16). Існує тільки два варіанти: ходити за Духом чи задовольняти бажання плоті. Ми не можемо своєю власною силою перемогти бажання плоті. Так, ми можемо перемагати протягом дня або тижня, але єдиний спосіб здобути довгострокову перемогу над плотськими бажаннями — підкоритися Святому Духу.

► Прочитайте До Римлян 8:1-17.

У своєму найбільшій оповіді про сповнене Духом життя в Посланні до Римлян 8 Павло протиставив два способи життя — життя відповідно до плоті і Духу.

«…Бо коли живете за тілом, то маєте вмерти, а коли духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити. Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі» (До Римлян 8:13-14).

У Посланні до Римлян 7 Павло показує свої зусилля, які він докладав раніше, щоб виконати закон Бога. Вони зазнали фіаско. Чому? Тому що «я сам служу розумом Законові Божому, але тілом закону гріховному» (До Римлян 7:25).

У Посланні до Римлян 8 Павло радіє, що «немає тепер жадного осуду тим, хто ходить у Христі Ісусі». Ми вільні від засудження не тому, що Бог вирішив ігнорувати наш гріх; ми вільні від осуду «бо закон духа життя в Христі Ісусі визволив нас від закону гріха й смерти». Ми не потрапляємо під осуд, тому що зараз живемо по Духу.

Павло показує, що є два способи жити. Перший — «за тілом». Це слідування плотському розуму, що є «ворожнеча на Бога». Людина, що живе так, не може догодити Всевишньому; цей спосіб життя веде тільки до смерті: «…бо думка тілесна то смерть» (До Римлян 8:6).

Другий спосіб — це мати «думку духовну». Людина, яка живе за Духом, виконує праведну вимогу закону. У нас проявляється «життя та мир», тому що «сам Цей Дух свідчить разом із духом нашим, що ми діти Божі» (До Римлян 8:16).

У Посланні до Римлян 6 Павло вчив, що ми повинні бути вище умисного гріха. «Ми, що вмерли для гріха, як ще будемо жити в нім?» (До Римлян 6:2). Наших зусиль для цього недостатньо, адже ми народжені зі схильністю до гріха і відокремлені від Бога. Як ми можемо виконати вимоги до Римлян 6? Відповідь знаходимо в 8 розділі Послання до Римлян. Завдяки силі Святого Духа ми можемо умертвити справи плоті і жити святим життям, тому що Дух Божий діє в нас.

Роберт Коулман писав:

«Життя в повноті Святого Духа є таким самим привілеєм послідовників Христа сьогодні, як і тих перших учнів, які були в світлиці... Реальність всеосяжної святості Духа, яка була у Христа, — основне в християнстві Нового Заповіту» [1].

Сила Святого Духу в людині, котра повністю підпорядкувала свою волю Богу, робить святе життя можливим; без Нього досягти подоби Христу нереально: саме Він дає нам можливість жити в святості.

Пророк Захарія побачив в видінні золотий світильник з двома оливами. Чаша забезпечувала постійну подачу масла для семи лампад. Ангел пояснив смисл видіння. Зоровавелю, наміснику Юди, було доручено відновити храм. Це масштабне завдання було схоже на величезну нездоланну гору. Бог пообіцяв, що вона буде здійснена «не силою й не міццю, але тільки Моїм Духом». Завдяки Святому Духу гора перетвориться на рівнину (Захарії 4:6-7).

Так само християнин сьогодні повинен постійно бути наповненим Святим Духом. Павло повелів віруючим в Ефесі сповнюватися Духом (До Ефесян 5:18); веління дане в теперішньому часі; це повинно бути нашою звичайною частиною життя; повсякденне ходіння має контролюватися Ним. Ми відчуваємо радість святого життя, коли живемо в повноті Духа.

Уявіть, що ви змогли позбутися від всього неправедного в своєму житті, звільнитися від всіх гріховних вчинків і гріховного внутрішнього ставлення, і тепер ніхто не може вказати на щось невідповідне. Чи буде це тотожним Божій меті святого життя?

Ні! Святість — це більше, ніж уникнути гріха; у неї є плоди. Святість не є законницьким негативним підходом до життя; це радісні відносини з Богом; її видно, коли Святий Дух зрощує Свій плід в наших життях.

Плід Духа.

► Прочитайте До Галатів 5:13-26.

У 5 розділі Послання до Галатів Павло протиставляє життя за Духом життю за тілом. До цього моменту апостол попереджав галатійських віруючих про небезпеку відмови від християнської свободи і повернення в рабство юдейських ритуалів і закону; вони були звільнені від своїх спроб заслужити спасіння добрими справами і не повинні були повертатися в рабство.

Проте Павло визнає ще одну загрозу. Коли людина звільняється від рабства, у неї може виникнути спокуса використовувати знову отриману свободу для задоволення своїх бажань, тому апостол попереджає християн: «Бо ви, браття, на волю покликані, але щоб ваша воля не стала приводом догоджати тілу, а любов'ю служити один одному!»

Павло протиставляє два способи життя. Один з них — «догоджати тілу», а інший — «ходити за Духом». Апостол описує ці два приклади, показуючи «плід» кожного способу життя.

Спочатку він розкриває «пожадливости тіла». Це продукт людської природи, який не перебуває під контролем Святого Духа. Діла тіла містять в собі:

• Сексуальні гріхи: перелюб, блуд, нечистота, розпуста.

• Релігійні гріхи: ідолослужіння, чари.

• Соціальні гріхи: ворожнечі, сварки, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі.

• Гріхи, пов'язані зі збоченими бажаннями: п'янство, гулянки.

Це місце Писання закінчується словами: «Я про це попереджую вас, як і попереджав був, що хто чинить таке, не вспадкують вони Царства Божого!»

Потім Павло показує «плід Духа»: це продукт життя, що знаходиться під контролем і силою Святого Духа. Цей «плід» — один, а не безліч. В 1 Коринтян 12 Павло перераховує групу «дарів» і говорить, що кожному віруючому буде дано один з них: «А все оце чинить один і той Самий Дух, уділяючи кожному осібно, як Він хоче» (1 до Коринтян 12:5-11). У Посланні до Галатів, однак, є тільки один плід, який природно зростає в серці кожного, хто ходить за Духом.

Цей плід — не список якостей, які ми можемо розвивати самотужки; він росте у природний спосіб, коли ми наповнені Духом. Ось як виглядає святе життя: це природний продукт святого серця.

Павло перерахував п'ятнадцять «пожадливостей тіла», тепер він вказує дев'ять елементів плоду Духу:

• Плід, що від Бога: любов, радість, мир.

• Плід стосовно людей: довготерпіння, лагідність, доброта.

• Плід в нашому внутрішньому характері: віра, лагідність, стриманість.

Корінь всіх цих якостей — любов. Любов — «вона союз досконалости!» (До Колоссян 3:14); любов виконує закон і забезпечує ґрунт для зростання і процвітання цього плоду.

Поступайте за Духом.

Плід Духу — це природний результат життя, коли ми наповнені Ним. Це основний акцент Павла в Посланні до Галатів, де він звертається до людей, які можуть спробувати «виростити» його своїм особистим ретельним дотриманням закону. Павло хотів донести їм, що вони не можуть виростити плід Духа самотужки; це результат життя в Ньому.

Павло завжди врівноважує цю істину нагадуванням про те, що святе життя має на увазі усвідомлений намір. Святість не випадкова; ми повинні прагнути досягти мети (До Филипʼян 3:12-14). Схоже, що в Колоссах багато новонавернених думали, що можуть продовжувати вести свій колишній спосіб життя. Звертаючись до них, Павло робить акцент на необхідності докладання зусиль для того, щоб жити святим життям. У Посланні до Колоссян апостол пише про набуття якостей святого життя; він говорить про постійну дисципліну, пов'язану зі святістю:

«Отож, зодягніться, як Божі вибранці, святі та улюблені, у щире милосердя, добротливість, покору, лагідність, довготерпіння. Терпіть один одного, і прощайте собі, коли б мав хто на кого оскарження. Як і Христос вам простив, робіть так і ви! А над усім тим зодягніться в любов, що вона союз досконалости!» (До Колоссян 3:12-14).

Так само Павло не хотів, щоб галатійські християни вважали, що святе життя можна отримати в обхід самодисципліни і зусиль. Реагуючи на законництво, вони не повинні ставати безтурботними. В посланні до Галатів 5:16-25, Павло каже:

• «…ходіть за духом» (вірш 16). «Ходити» (згідно з номерами Стронга «діяти» — Прим. пер.) — це дія, що вимагає зусиль.

• Провадитися духом (вірш 18). Щоб бути провадженим Духом, я повинен бути готовий йти за Ним; це вимагає зусиль.

• Жити духом (вірш 25). Жити — це вибір і дія; необхідні зусилля.

• Ходіть за духом (вірш 25). Це найсильніше з чотирьох дієслів (згідно з номерами Стронга — жити — Прим. пер). Ходити за духом вимагає зусиль і дисципліни.

Як християни, сповнені Духом, ми не повинні думати, що вже настільки духовно зрілі, що ніколи не зможемо піддатися «пожадливостям тіла» (До Галатів 5:17), проте не потрібно дозволяти сатані переконувати нас у тому, що ми не можемо звільнитися від контролю над бажаннями плоті силою Духа. У міру того, як ми ходимо за Духом, ми приносимо Його плід в нашому житті.

► Дослідивши вплив П'ятидесятниці на ранніх учнів і проаналізувавши плід Духу, обговоріть, як виглядатиме наповнене Духом життя сьогодні. Як сповнення Духом повинно впливати на наше ставлення, щоденне християнське життя і служіння?

Джонатан і Розалінда Гофорти — канадські пресвітеріани, які були місіонерами в Китаї в 1888-1933 роках. Місіс Гофорт намагалася наслідувати приклад Ісуса в своєму житті, але вона неодноразово стикалася з поразкою. Після двадцяти років боротьби Розалінда Гофорт зрозуміла, що секрет переможного християнського життя — це Святий Дух, що живе в нас і формує характер Христа. Місіс Гофорт засвідчила, що її життя після цього періоду може бути узагальнене одним словом: «Спокій».

Коли вони дозволили Святому Духу діяти через них, Гофорти побачили, як Бог робить дивовижні справи. Джонатан Гофорт місяцями вчив китайську мову. Коли він намагався проповідувати, не всі слухачі могли його зрозуміти. Виголошуючи одного разу проповідь, він раптом усвідомив, що почав використовувати фрази, які ніколи не вчив. Пізніше він дізнався, що група студентів в Канаді провела цей день в молитві за його служіння. З цього дня Джонатан Гофорт вільно володів китайською мовою. Те, чого не зміг зробити Гофорт, Святий Дух зробив через слугу, який підкорився Йому.

Бог привів Гофортів в райони Китаю, що не були досягнуті Євангелієм. Тисячі були навернені через їхнє служіння. Ключем до успіху були не надздібності, а життя в повноті Святого Духа.

На похоронах Джонатана Гофорта пастор пресвітеріанської церкви Нокс розкрив секрет його успіху. «Він був сп'янілою Богом людиною, повністю підпорядкованою Йому, а також освяченою і хрещеною Духом Святим і вогнем. Він був наповнений Духом, бо спустошив себе» [1].

Джонатан і Розалінда Гофорти розуміли важливість щоденного ходіння за Духом. Вони глибоко усвідомили молитву автора гімнів Едвіна Хетча: «Вдихни в мене дихання, Боже, поки моє серце не стане чистим». Коли наші серця очистяться, ми прагнутимемо того, щоб наша воля була єдиною з Його волею; ми бажаємо того, чого хоче Бог.

Стислий огляд з усіх уроків

(1) Бути святим — означає жити в повноті Святого Духа.

(2) На землі Ісус служив в силі Святого Духа; Він обіцяв цю саму силу Своїм послідовникам; з цієї причини Він запевняв учнів, що в їхніх інтересах, щоб Він пішов.

(3) Коли учні сповнилися Святим Духом в день П'ятидесятниці, їхнє життя змінилося. Три знамення були знаковими для цієї нової дії Святого Духа:

• Шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, вказував на силу зішестя Духа.

• Язики поділені, немов би огненні, що на кожному з учнів осіли, уособлювали чистоту, пов'язану зі Святим Духом.

• Здатність говорити на інших мовах дозволила учням свідчити всім народам.

(4) Оскільки рання церква жила в силі Святого Духа, вони відчули:

• Помноження сили для служіння.

• Відвагу проголошувати Євангеліє.

• Сміливість, незважаючи на можливість гонінь.

• Життя, повне перемоги.

• Провід в служінні.

• Єдність між віруючими.

(5) Так само, як і учні, ми святі тільки тому, що живемо в силі Святого Духу. Без сповнення Духом ми не здатні наслідувати приклад Ісуса Христа; тільки в силі Духу ми можемо жити життям, подібним Христу.

(6) У міру того, як ми живемо в Дусі, наше життя являтиме плід Духа як природний результат святого життя.

(1) Напишіть лист новонаверненому християнину, котрий поділився з вами таким: «Я знаю, що я християнин, але продовжую боротися з плотськими поглядами і сферами, в яких я слабкий і можу піддатися спокусі». Допоможіть йому зрозуміти важливість наповнення Духом.

(2) На початку наступного заняття будьте готові процитувати напам'ять До Галатів 5:22-25.